Story 09

Читає: Анжелiка Рудницька українська співачка, телеведуча.
Художник: Же Селезньва (Одеса)
Sound Design: Vitaliy Kandyba
NEWMIX production

Жахлива ніч… Гримить так сильно. Загорнулася в спальник і лежу. Налапала ключі від хірургії. Все на місці. Лежи, Олегівна, і молись, шоб твої ключі не відчиняли сьогодні тих дверей.

Дзвінок:
– Дашка, тебе там сильно страшно? Ты не бойся. Я сейчас на посту отстою и прибегу к тебе. Держись там. И документы при себе держи. Поняла?
– Сашко, я почула. Все добре…

Поклала слухавку, а сама думаю: яке добре? Скоро посивію… Хлопці швидко тут сивіють. А там, за стінами, не вщухає… Здається, БТРи їдуть. Чи Крази, чи Утьоси… Значить, підмога виїхала. Господи, поможи нашим, щоб без 200-х .. І без 300-х… Ну, подряпинки можна. Подряпинки можна. Для шраму. Шрами ж прикрашають чоловіків! Більше не треба. Страшно. Реально страшно. Доживемо до ранку? Боже, я так хочу дожити! І вони хочуть… Будь-ласка…

Падають міни. Близько… Хочу спати… Дуже хочу… І не можу. Ніч. Темно. «Развєдка» прийшов з посту і теж намагається заснути… Бо хто його знає, як воно буде?

– Саааш, я затикаю вуха і сплю… Добре? Якщо що, розбудиш?
– Разбужу. Спи, Даринка. Спи, девочка. Я «Фаину» защитил – и тебя смогу тоже… Спи…
– Ми ж будемо жити? Вони не влучать в нас?
– Будем…
– До ранку!
– И тебе… До утра…
Ранок є. Слава Богу!