Story 03

Читає: Марія Берлінська аеророзвідниця, доброволець
Художник: Беата Куркуль
Sound Design: Антон Зварич

В моєму світі все б мало бути добре: дітки, бузок зранку, «Ваша кава, Олегівно», свіжі, пахучі, хрусткі простирадла, білі халати, бахіли, анатомічні пінцети, ідеально вимиті коридори, усміхнені пацієнти… Натомість – спальний мішок, ПКМ в кімнаті, ідеально щільна розгрузка, укомплектована медсумка на випадок повної сраки, сухі, вицвілі від війни обличчя, речник АТО з телеекрану, цей брехливий вісник Мордору, міцна кава, списки необхідного, коробки, набиті системами і скальпелями, дзвінки з усієї України, запалені рогівки, журнали «Вісник хірургії» за 80-якийсь там рік, солдатські берці, тисячі запитань: «Нашо то тобі тре? Ти розумієш, що твориш? Ти здорова? Ти адекватна? Нема чим зайнятися? Шо, поїхала шукати мужика?», тисячі погроз, наказів… А у мене гуде у вухах: «++, Даринка, то хлопи з Дебальцевого. Як ти? Чарівні шприци є? Вкололи. Легше. Та точно. Подякували. Холодно? Куртку? Бушлат? Привеземо!». Ніхто не казав, що становлення чогось великого – легкий шлях.